Артем
Довгополий

Народився 22 березня 1994 року в місті Конотоп Сумської області. Навчався в Конотопській школі № 7 імені Григорія Гуляницького, після закінчення 9 класів вступив до Конотопського інституту Сумського державного університету на спеціальність «Залізничне та колійне обладнання», Пізніше закінчив Український державний університет залізничного транспорту.

Писав вірші, був членом Конотопської літературної студії «Джерела», лауреат численних конкурсів. Вірші публікувалися в колективних збірках «Джерел натхненна сила» (Конотоп, 2013), «Орфей» (Суми, 2015). 

Після закінчення навчання й до 13 лютого 2022 року проходив військову службу за контрактом у ДПСУ. З початком повномасштабного вторгнення долучився до лав 58 ОМПБр; доброволець, старший сержант. 

Загинув 4 серпня 2022 року на Донеччині. 

Юстине, сину,

Пишу тобі з часу, де кров і глина

В єдинім цілім, в очах і стінах,

Рубін с карабіном римує дитина –

Це час, де Апофіс тримає пір’їна.

Це час, Юстине, його не стане,

Обойми беретти обійме Лета,

Корони розтануть обік Корану,

У часу, сину, є тільки нетто,

Я теж не вічно в долонях Геби

Вдивлятись буду в її вуаль.

Коли генерали з поглядом в небо

Думають про тріумфальну арку,

Про світло пишуть Сабом і Рітчі,

А я вдивляюсь в твоє обличчя,

Моє весняне видіння раю.

Я серед квітів твоїх збираю

Срібні роси фіалкових ранків,

Вливаючи в море сонетів і танків.

Моя прекрасна, я біля тебе.

А за решту платити вічністю,

Всім нестримним і недовершеним,

Повернуся на землю коником,

Бо колись був неспинним вершником.

І малим, серед трав нескошених,

Я зеленим цей світ вважатиму,

І тоді завершальним тупотом

Мене згублять підкови стесані.