Артем
Нагайченко

Артем Нагайченко - Народився в місті Чернігів, виріс у селі Попільня Сновської громади на Чернігівщині. У 2010 році закінчив місцеву школу, а у 2015 році — Чернігівський національний технологічний університет.

Артем був автором глибоких, емоційних віршів, які писав на передовій. Його поезія — це чесне свідчення війни, болю, ненависті до зла та любові до України. Деякі з його творів опубліковані в антології «Рубайте отут посередині на рівні серця: 19 віршів від військових» . 

З початком повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року Артем був мобілізований до військової частини А1815. Служив на посаді стрільця-помічника гранатометника. Загинув 12 червня 2023 року під час мінометного обстрілу в районі села Сторожове Волноваського району Донецької області. Похований у рідному селі Попільня.

***

Рум‘яним світанком, вогнем ще нескорені

Йдуть вперед армійці, що зі сталі створені

Гартовані боями, в яких земля дрижала

Ті народи не живуть, що не мають жала

Душі їх сплелися у боротьбі лозою

Навіть Гетьманщина ще не була так злою

За убивства злою, за матерів ридання

Того ж армія не спить із такого рання

Тримайтеся, браття, доки мокрі ікони

Навіть небо знає людей вільних закони

Рід славний відважний, той що не знає страху

Вдячні ми у молитвах, що Богу, що Аллаху

Ми живем без рідних у полі місяцями

Щоб пишався батько своїми синами

Нехай тьма суцільна і чоботи в багнюці

Паном вже не бути московській падлюці

За Січі дим і попіл, за розбиті Крути

Не пробачимо століть розрухи і скрути

Десь літаври чути та сокіл вже кружляє

Хто байдужий до свободи, той душі не має