Ігор
Мисяк

Позивний «Поет»

Дата і місце народження:

16 червень 1993

с. Дидятичі, Львівська область

Дата і місце смерті:

1 березень 2023

неподалік м. Бахмут, Донецька область

БІОГРАФІЯ

Ігор народився 16.06.1993 в селі Дидятичі Мостиського району Львівської області, у вісім років переїхав у село Биличі Старосамбірського району, де й закінчив школу. Любов до літератури проявилась у шкільні роки, писав і друкувався в районних газетах. Після закінчення школи вступив у Самбірський технікум економіки та інформатики, де навчався на відділенні «комерційна діяльність». Закінчивши технікум, вступив на історичний факультет Дрогобицького педагогічного університету, який закінчив у 2017 році. З дитинства захоплювався футболом.

З 2016 року проживав у Києві. Одружений. Лауреат конкурсу «Хортицькі дзвони 2018», фестивалю «Ірпінський Парнас 2018» та конкурсу «Житомир TEN 2019». Друкувався в журналі «Літературний Чернігів» та кількох альманахах. У 2022 році вийшов дебютний роман «Завод».

Був активним учасником Революції Гідності. З осені 2014-го до осені 2015-го проходив службу в полку «Азов», був санітаром на швидкій і бійцем-рятувальником. З моменту повномасштабного російського вторгнення в лютому 2022 року вступив у ТРО, з квітня 2022-го до листопада 2022 р. проходив службу в 28-й бригаді ЗСУ на посаді санітара, після чого перевівся в 57-му бригаду ЗСУ, де був призначений на посаду старшого бойового медика та санінструктора. Загинув 1 квітня 2023 року, їхавши на евакуацію поранених під Бахмутом.

НАГОРОДИ ТА ВІДЗНАКИ

  • Лауреат конкурсу «Хортицькі дзвони 2018»,
  • Лауреат фестивалю «Ірпінський Парнас 2018»,
  • Лауреат  конкурсу «Житомир TEN 2019».

ЦИТАТИ

***

Коли лунають вибухи довкола,

Душа тремтить і тягнеться до п′ят,

Згоріла вежа… зруйнувалась… гола…

І як колись не вернеться назад.

Крізь сум туманів і згорілих танків,

Де кров тече своїх і ворогів,

У сяйві дивних і тривожних ранків,

Як дивний щем моїх й чужих гріхів.

Тут йде війна металу і сумління,

Горить під хмизом чийсь забутий дім,

А це моє воює покоління

І я в боях також знаходжусь з ним.

І хто сказав, що шлях не вибирає,

Що догорів вогонь славних століть,

Слабкий не той, хто сили вже не має,

А той, хто байдикує мимохіть.

Вже скоро бій і нерви всі, як струни

І кров кипить, немов гаряча мідь,

На рукавах у нас прадавні руни,

А в серці дух дідівський гомонить

Тут йде війна металу і сумління,

Горить під хмизом чийсь забутий дім,

А це моє воює покоління

І душі предків також разом з ним.


***

Я не вірю у жоден збіг,

Все це, точно, не просто так.

Слухай, слухай, бо буде час,

Та не вірячи, прийде смерть,

І вже наче пожив свій раз,

Але правда прожив на чверть.

title

© 2026 «Недописані». Усі права захищено

facebookinstagramx

Де ваша література?

logo
0
search

Військові

Категорії

Область народження

Рік загибелі

період років загибелі

(з року)

(до року)