Максим
Михайленко

Солдат Михайленко Максим Анатолійович народився 8 лютого 1977 року в Луганську. Навчався у музичній школі, де грав на фортепіано та гітарі, також захоплювався малюванням. Здобув освіту в Луганському машинобудівному коледжі та Східноукраїнському національному університеті за спеціальністю інженер-електрик. Працював в Укртелекомі.

У 2014 році був активним учасником Луганського Євромайдану, після чого був змушений залишити рідне місто. Відтоді проживав у Чернігові, де продовжив професійну діяльність. Паралельно займався творчістю: писав картини, вивчав історію України, займався написанням поезії та прози.

У 2023 році вступив до лав Збройних Сил України. Служив механіком-водієм медичного пункту евакуаційної бригади. Загинув 29 березня 2024 року на Донеччині, до останнього рятуючи життя побратимів.Прощання з воїном відбулося в Чернігові. Похований Максим на кладовищі Яцево.

Аня, шість років. Солдат з автоматом.

Прапор. Голубка у небі летить.

В Колі — два танки, бійці із комбатом.

Поруч будинок палає-горить.

З третьго класу Світланка калину

Пишну малює й дівчину сумну.

Пише красиво "Люблю Україну"

Дякує воїнам із ЗСУ.

Вася малює у небі ракети,

Вибухи й полум'я, танк з прапорцем...

Катя малює — солдати уходять.

В дівчини сльози стікають лицем...

Дякуєм, діти. Та іншого разу

Хай на малюнках біліє село,

Квітнуть красиві букети у вазах,

Сяє у вікнах начищене скло.

Коля із татом рибалить на вудку, 

Катя гуляє з батьками в саду.

Васі дідусь із верби робить дудку,

Кіцьку Світланочка гладить руду.

Тато у Ані вернувся додому,

Викинув піксель брудний у сміття,

Вийшов у місто в костюмі новому,

В тата попереду — довге життя.

Аня і тата, і маму за руки

Міцно тримає в кіно ідучи.

Фільм на екрані — де не вибухає.

Плачуть від сміху лише глядачі.

Хай на малюнках веселки ясніють,

Хай на малюнках буяє весна.

Хай на малюнках всі діти радіють.

Хай на малюнках... скінчиться війна...