Максим
Штатський

Позивний «Історик»

Дата і місце народження:

31 серпень 1988

м. Запоріжжя

Дата і місце смерті:

12 лютий 2014

с. Новомихайлівка, Покровський (раніше Мар'їнський) район, Донецька область

Військові нагороди:

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)

БІОГРАФІЯ

Народився 31 серпня 1988 року в місті Запоріжжі. Змалечку мешкав у районі Верхньої Хортиці, що історично був пов'язаний із поселеннями протестантів-менонітів. Закінчив історичний факультет Запорізького національного університету. Свою професійну діяльність розпочав у Національному заповіднику «Хортиця», пройшовши шлях від двірника та музейного доглядача до наукового і старшого наукового співробітника.

Історія була для Максима головною пристрастю життя. З 2011 року він глибоко досліджував долю та культуру німців-менонітів Нижнього Придніпров'я. Активно співпрацював із канадською діаспорою, допомагаючи нащадкам менонітів відновлювати генеалогічні дерева. У 2019 році очолив пошукову експедицію, яка на Верхній Хортиці виявила близько 300 надгробних плит із менонітського цвинтаря, що у 1935 році радянська влада замурувала у фундамент комори. Завдяки наполегливості Максима знахідки відреставрували, і у 2021 році на о. Хортиця відкрили Меморіал Хортицьких менонітів. Також він відшукав втрачений у 1943 році постамент першим менонітам-переселенцям (встановлений у 1890 році).

Максим був переконаним патріотом, свідомо перейшов на українську мову та брав участь у громадських акціях. У 2014 році через сімейні обставини не зміг мобілізуватися, але долучився до роти охорони Запоріжжя «Хортицький полк».

У березні 2023 року, отримавши повістку, Максим без вагань став до лав Збройних сил України. Служив у 79-й окремій десантно-штурмовій Таврійській бригаді, обійнявши посаду командира відділення. Мав звання солдата. Бойовий шлях проходив на Донеччині, брав участь у запеклих боях за Красногорівку та Новомихайлівку. Маючи міжхребцеву грижу, зазнавши двох поранень та кількох контузій, він щоразу відмовлявся від тривалої тилової реабілітації й повертався в окопи до побратимів. Навіть на передовій продовжував читати наукову літературу та робити нотатки. Під час єдиної відпустки зробив татуювання з латинським висловом: «Плоть нічтоже, дух животворить».

Загинув 12 лютого 2024 року під час відбиття чергового штурму окупантів у селі Новомихайлівка Донецької області. Похований на кладовищі Святого Миколая у Запоріжжі.

ВІДЗНАКИ ТА ДОСЯГНЕННЯ

  • Визнаний фахівець та авторитетний дослідник історії менонітів у світовій науковій спільноті.
  • Автор ініціативи та керівник створення Меморіалу хортицьких менонітів (2021).

ТВОРИ ТА ПРОЄКТИ

  • Наукові розвідки, статті та замітки з історії німців-менонітів півдня України.
  • Археологічні та пошукові експедиції на території Запорізької області.
’’

Півроку війни. Так, на багато речей дивишся інакше. Але найголовніша складність – залишатися самим собою. Елементарно казати "Ви", "дякую", "перепрошую" і таке інше. А це непросто. Непросто триматись вище ватерлінії спрощення та огрубішання... Тут, на жаль, "твої" трьохсотяться, і ти лишаєшся один з "банди", і тебе вважають "зі старих". Жах. П'ять місяців якихось, і вже "старий".

Максим Штатський, допис у соціальних мережах з фронту

’’

Максим був людиною, яка горіла своєю справою, навіть в окопі він багато читав, вивчав, писав наукові замітки. А також він був воїном, який не втрачав присутності духу ніколи!

Дар’я Штатська, дружина воїна

’’

Він завжди був на позитиві, умів усіх підбадьорити, навіть коли самому було важко... Війна стала для Максима приводом поборотися з Московією. Він говорив, що служба в армії – це його улюблена робота, він нею дуже пишався.

зі спогадів дружини Дар'ї

title

© 2026 «Недописані». Усі права захищено

facebookinstagramx

Де ваша література?

logo
0
search

Військові

Категорії

Область народження

Рік загибелі

період років загибелі

(з року)

(до року)