Максим
Ємець

Позивний «Єнот»

Дата і місце народження:

21 вересень 1994

с. Старий Косів, Івано-Франківська область

Дата і місце смерті:

4 лютий 2025

неподалік м. Покровськ, Донецька область

Військові нагороди:

Орден «За мужність» III ступеня

Медаль «За військову службу Україні»

Медаль «Хрест бойових заслуг» (посмертно)

БІОГРАФІЯ

Максим народився у селі Старий Косів на Івано-Франківщині. Навчався у Косівській гімназії-інтернаті, згодом — в Івано-Франківському фінансово-комерційному коледжі імені Степана Граната. Виховувався у дусі патріотизму і любові до Батьківщини — брав участь у військово-патріотичних організаціях УНА-УНСО і «Тризуб» імені Степана Бандери. Згодом долучився до громадського руху «Народний контроль». В юності почав писати поезію та видавався в місцевих ЗМІ. 

Максим Ємець став на захист країни у 2014 році. Служив у батальйоні «Айдар», брав участь у боях за Іловайськ і Дебальцеве в складі 10-ї окремої гірсько-штурмової та 24-ї окремої механізованої бригад. У 2018 році Максим завершив навчання  в Одеській військовій академії та отримав офіцерське звання молодшого лейтенанта.

Повномасштабне вторгнення зустрів як командир розвідувальної роти 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Пройшов бої за Попасну. В червні 2022 став командиром мотопіхотного батальйону 10 гірсько-штурмової бригади «Едельвейс», що на той момент вели бої у Сіверськодонецьку. Згодом Максим перевівся у загальновійськову частину ГУР МО, де долучився як старший офіцер до створення та реалізації плану військових операцій зі звільнення Харківської області, Балаклійського прориву та деокупації Куп’янська у 2022 році. Кілька разів отримував важкі поранення, мав групу інвалідності, проте після важких реабілітацій повертався. Продовжував навчання – влітку 2024 року був слухачем лекцій у Воєнно-дипломатичній академії Євгенія Березняка. З грудня 2024 перебував на Покровському напрямку, де завдяки діям 425 штурмового полку «Скала» та 32 окремої механізованої бригади вдалось звільнити село Піщане.

На фронті Максим повернувся до поезії, в якій ділився своїми почуттями та рефлексував на тему війни, життя, захисту близьких та України. У військовій справі був стратегом та професіоналом – ніколи не залишався осторонь та не був байдужим, проводив блискучі операції та піклувався про найбільшу цінність – людське життя. Загинув 4 лютого 2025 року на Покровському напрямку на Донеччині від артобстрілу. Звання підполковника отримав посмертно.

ТВОРИ

  • Оксана «Ксена» Рубаняк пообіцяла видати збірку поезій Максима «Єнота» Ємця в пам'ять про нього.
’’

По суті, все моє доросле життя — це війна. Пройшов увесь шлях від солдата до командира роти... Ми просто робимо свою роботу. І це нормально для військових. Коли смерть і життя на короткій грані це важко. Але нічого, справляємося, мусимо.

з інтерв'ю

title

© 2026 «Недописані». Усі права захищено

facebookinstagramx

Де ваша література?

logo
0
search

Військові

Категорії

Область народження

Рік загибелі

період років загибелі

(з року)

(до року)