Микола
Головенко

Народився в смт. Козова на Тернопільщині, закінчив Тернопільський національний педагогічний університет, факультеті філології та журналістики. Був активістом та небайдужим тернополянином – волонтерив для «Файного міста» та був учасником громадсько-політичного об’єднання «Сила Людей Тернополя». Мав сильну громадську позицію, проте від депутатського мандату відмовився, обравши шлях редактора виборчої програми. Писав прозу, серед доробку – книга «Білий пелікан і бурхливе море».

З початком повномасштабного вторгнення Микола став на захист України в лавах добровольців, служив старшим кулеметником в 1 стрілецькому батальйоні з охорони та оборони важливих державних об'єктів. 

Загинув 12 листопада 2024 року під час бойового завдання в районі населеного пункту Гродівка Покровського району на Донеччині. Надано звання «Почесний громадянин міста Тернополя» за вагомий особистий внесок у становлення української державності та особисту мужність і героїзм.

Із соцмереж:

«А про що власне ідеться у житті?

Чи розумієте, що ви помиляєтеся стосовно життя і світу в якому живете?

Напевно ця теза звучить трохи дивно, але якщо вона відповідає дійсності, то не може не зачепити, тому що тоді кожен під загрозою повірити у фальцифікації, зануритись у дріб’язок і втратити своє неповторне життя граючи у неважливі ігри та займаючись непотрібними справами.

А що коли моє занепоеоєння виправдане і цей світ є лише змодельованою дійсністю? А що коли все наше життя це лише бутафорія, якийсь дослід чи виступ на велетенській сцені, а ми, як вважав Платон, бачимо навколо себе лише тіні та примарні копії, які приховують від нас дійсність?

З часів страшної догадки Платона, яку він описав у "Політеї" в притчі про печеру, людство не просунулося ні на крок у розумінні світу. Навіть Кант визнавав, що ми здатні сприймати лише ті явища, для сприйняття яких створені ми та наші органи чуттів. Ми не здатні бачити весь спектр кольорів, не можемо чути весь діапазон звуків, у нас немає органів щоб сприймати радіохвилі чи рентгенівське випромінювання та і ще багато явищ про які ми не знаємо, але які напевно існують.Тому ми не можемо знати якими насправді є речі, що нас оточують, і світ, у якому живемо.

Ми можемо сприймати лише крихітну часточку великого всесвіту довкола нас. І можливо тому у нас хибні уявлення про світ, бо дуже багато речкй і явищ ми просто не помічаємо, а ще більше не взмозі помітити. І хто знає, чи не є світ довкола нас фальшивою конструкцією, одним із тих бутафорних світів, які ми інколи самі для себе створюємо, щоб могти жити і помирати без особливих хвилювань і роздумів?

А що коли ми просто помремо незрозумівши нічого? А десь за кулісами світу, у повній дійсності хтось, підсумовуючи наше сліпе життя, напише: "Він жив тихо і непомітно. Він помер, тому що так було прийнято".»