logo
search

пошук

Надія
Агафонова

Дата і місце народження:

1 лютий 1978

м. Миколаїв

Дата і місце смерті:

29 березень 2022

м. Миколаїв

Видатні твори:

Військові нагороди:

БІОГРАФІЯ

Надія Агафонова - українська поетеса, редакторка та начальниця організаційно-правового відділу суду. Народилась у місті Миколаїв, закінчила з відзнакою Миколаївський національний педагогічний університет (2000), здобувши повну вищу освіту за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Українська мова і література». Закінчила факультет перепідготовки Міжрегіональної академії управління персоналом (2004), здобувши вищу юридичну освіту. Закінчила з відзнакою Чорноморський національний університет ім. Петра Могили (2017), здобувши професійну кваліфікацію «Магістр державного управління».

Найбільшим захопленням Надії була література. Жінка Публікувалася в обласній та всеукраїнській пресі. Була авторкою понад 50 публікацій у періодиці та літературно-художніх збірках. Входила до Міжрегіонального союзу письменників України (з 2006), Конгресу літераторів України (з 2006), Національної спілки письменників України (з 2016).

Надія загинула 29 березня 2022 року внаслідок російського обстрілу будівлі Миколаївської обласної адміністрації.

НАГОРРОДИ І ВІДЗНАКИ

  • Лавреат Поетичного блоку Третього всеукраїнського фестивалю «Звуки поезії-2005»;
  • Лавреат Восьмого всеукраїнського поетичного фестивалю «Летающая крыша»;
  • Лавреат Першого всеукраїнського літературного фестивалю «Еліта»;
  • Лавреат Всеукраїнського фестивалю поезії «Ватерлінія».

ТВОРИ

  • Агафонова Н. Весна. Апрель. Мне снова... : стихи / Н. Агафонова // Украина. Русская поэзия, ХХ век : антология / сост. Ю. Каплан. – Киев, 2007. – С. 341.
  • Агафонова, Н. Гринджолята із снами про літо : вірші / Н. Агафонова // Соборная улица. – 2012. –  № 2. – 70–74.
  • Агафонова, Н. Прелюдия к утру : стихи / Н. Агафонова // Мой город. Сорок стихотворений о    Николаеве / сост., автор предисл.  Е. Г. Мирошниченко. – Николаев, 2013. – С. 54–57.​
  • Агафонова, Н. І мови замовкнуть : вірші / Н. Агафонова // Соборная улица. – 2018. – № 3-4. – С.  66–70


ЦИТАТИ

***

Коли вечір гострішає у німоті,

і розпечене лезо сонця

крає обрій навпіл,

вікна кволих будинків

стають кавуновим насінням.

Чорним.

Розчавленим.

Безнащадним.

З такого нічого не проросте —

ані вогнику,

ані крику «петрику-треба-вчить-уроки»,

ані цвіркання канарок на підвіконні.

Лише вітер — останній двірник у місті —

cтрушує пил із тиші та спомини задуває,

наче у храмі свічки.

За-бу-ва-є…


***

Ти читаєш уголос вірші ліпиш із пластиліну, випускаєш крилатих коників у повітря. І летять чудернацькі пегасики понад рими, і ламають поцілені в мене холодні вістря огорож цього міста. Зима - це обійми страхів. Ти читаєш рядки, мов чаклун. Мов останній книжник. Розбиваючи тишу, як лід, з-під якого підсніжник проросте на твій голос. На дактиль і амфібрахій. 

title

© 2024 «Недописані». Усі права захищено

facebookinstagramx

Де ваша література?

logo
0
search