Олексій
Івакін

Народився у Німеччині в родині військового, проте майже все життя провів у Харкові, який безмежно любив (навіть мав татуювання з гербом міста). За освітою інженер-електронік (ХНУРЕ), проте професійний шлях пов'язав із промисловим альпінізмом. Був яскравою особистістю: грав на гітарі, обожнював ска-музику, носив ірокез та був затятим рибалкою.

Олексій — «останній лірик» харківської поетичної сцени. Був ключовою фігурою спільноти «Літературний слем», організовував фестивалі та тури Україною. Попри формат слемів, де зазвичай перемагали «гучні» виступи, Олексій заворожував глядачів пронизливою, відчайдушною лірикою. У 2012 році видав збірку «Титри», випускав аудіопоезію. З появою сім'ї та дітей (сина Тимофія та доньки Аглаї) почав будівництво власного будинку за містом і більшість часу присвячував рідним.

Після початку повномасштабного вторгнення волонтерив у Харкові, відновлюючи будинки після обстрілів. Згодом був мобілізований до 82-ї бригади ДШВ, проходив підготовку за кордоном. Хоча офіційно значився водієм, брав участь у штурмових діях на Запорізькому напрямку. Загинув у бою 6 вересня 2023 року. Похований у Харкові на кладовищі №18.