БІОГРАФІЯ
Станіслав Горбовцов народився близько 1992 року, жив і будував своє життя у Києві. Змалку був дуже творчим та харизматичним: у дитинстві знімався в кіно, а в юності випробував себе в модельному бізнесі. У 2010 році закінчив Київський фаховий коледж транспортної інфраструктури, опанувавши спеціальність «Бухгалтерський облік». Згодом здобув вищу економічну освіту в Київському національному торгівельно-економічному університеті (КНТЕУ). Професійно реалізувався у фінансовій публіцистиці — працював консультантом з бухгалтерського обліку та став одним із провідних і найперспективніших авторів відомого профільного журналу «Дебет-Кредит». Колеги та викладачі згадують його як людину високої культури, честі, совісті та неймовірної внутрішньої чемності й інтелігентності.
Поза професійною діяльністю Станіслав мав безліч неординарних, яскравих захоплень і дуже любив життя. Він багато мандрував світом, професійно займався фотографією та навіть мав персональну виставку своїх світлин. Окремою пристрастю Стаса були екстремальні дослідження: він був активним учасником Київської спелестологічної асоціації, вивчав підземні лабіринти й дренажні системи столиці, а також неодноразово відвідував Чорнобильську зону відчуження, досліджуючи її закинуті об'єкти (що й відобразилося у його позивному). Друзі згадують його як справжній «маяк», навколо якого завжди згуртувалися люди.
У лютому 2022 року, з перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну, Станіслав не зміг залишатися осторонь. Він добровільно записався до лав столичної територіальної оборони, щоб захистити рідне місто. Згодом його підрозділ увійшов до складу Збройних Сил України як 204-й окремий батальйон територіальної оборони. Станіслав обійняв посаду кулеметника. Після деокупації Київщини вирушив виконувати бойові завдання на східний фронт.
30-річний солдат Станіслав Горбовцов загинув 23 грудня 2022 року, напередодні Різдва, під час запеклих оборонних боїв на одному з найгарячіших напрямків фронту — під Бахмутом на Донеччині.
Згідно з прижиттєвим заповітом самого Станіслава, його тіло було кремовано. Своєрідну останню волю воїна — розвіяти його прах на Фарерських островах (автономний регіон Данії), які він мріяв відвідати за життя, — згодом мужньо виконали його найрідніші люди: мама Людмила та дружина.
