БІОГРАФІЯ
В’ячеслав Зайцев народився 6 вересня 1980 року в селі Іванівка на Запоріжжі. У 1998–2000 роках пройшов строкову службу в елітній бойовій десантній частині в місті Болград. Протягом 2003–2008 років навчався на історичному факультеті Запорізького національного університету. Громадянський гарт В’ячеслав здобув під час Помаранчевої революції 2004 року: за висловлення політичного протесту (пошкодження білборда Януковича) його незаконно відрахували з ВНЗ, що спровокувало масові акції солідарності студентів та викладачів, завдяки чому його швидко поновили. Також він був активним учасником Революції Гідності.
З 2010 року пов'язав життя з Національним заповідником «Хортиця», де починав як екскурсовод. У березні 2014 року з першою хвилею мобілізації добровільно став до лав 79-ї окремої аеромобільної бригади. Як гранатометник пройшов найгарячіші точки першого етапу війни: адмінмежу з Кримом (Чонгар), звільнення Красного Лиману, Ізваринський («Південний») котел, Зеленопілля та бої за Дебальцеве. Особливою сторінкою його біографії став захист Донецького аеропорту (дві ротації — у жовтні та листопаді 2014 року). Перебуваючи у старому терміналі, В'ячеслав дістав осколкове поранення в живіт, проте відмовився від евакуації, оскільки залишався єдиним гранатометником у підрозділі, і продовжував пригнічувати вогнем РПГ-7 ворожі кулеметні гнізда. Завдяки бойовій ефективності став «особистим ворогом» російського терориста Мотороли, чиї скарги та накази «знищити гранатометника» українські бійці перехоплювали по радіозв'язку.
Демобілізувавшись у 2015 році після другого поранення, В’ячеслав повернувся до Запоріжжя, де розгорнув масштабну громадську та наукову діяльність. Він очолив «Запорозьку раду ветеранів АТО», активно займаючись захистом прав побратимів. Двічі обирався депутатом Запорізької міської ради, де очолював постійну комісію з питань освіти, науки, культури та туризму. Водночас керував Науковою бібліотекою та архівом заповідника «Хортиця», а пізніше — інформаційно-видавничим відділом та сектором «Кам’янська Січ». Зайцев був видатним археологом та гідроархеологом: досліджував старовинні козацькі човники й артефакти на дні Дніпра, організовував наукові експедиції на Кам’янську Січ (Херсонщина) та палеолітичні розкопки. Колеги згадують його як кремезного велетня з надзвичайною ерудицією, палаючими очима та м'яким серцем, який примудрявся знаходити дрібні мікроліти у землі та за власні кошти купував реставраційні матеріали для музею.
23 лютого 2022 року, за день до повномасштабного вторгнення РФ, прямо під час засідання міськради повідомив про отримання повістки та негайно повернувся до ЗСУ. Воював на рідному Запорізькому та найважчому Донецькому напрямках. Навіть в окопах продовжував вести відеоблог, читати історичні праці Яворницького та декламувати на камеру поезію Василя Симоненка і Володимира Сосюри.
В’ячеслав Зайцев загинув у бою 5 жовтня 2022 року на Донеччині у віці 42 років. Його смерть стала глибоким шоком для всієї наукової та ветеранської спільноти України. Похований у Запоріжжі. Рішенням міської ради 12 жовтня 2022 року вулицю Михайла Лєрмонтова у Запоріжжі перейменовано на честь В'ячеслава Зайцева. Також йому посмертно надано звання почесного громадянину міста Запоріжжя. У В'ячеслава залишилася кохана дружина Оксана та донька Поліна.
