Олександр
Тарахкало

Випускник Київського технологічного університету, він з дитинства виділявся всебічним розвитком: перемагав на олімпіадах з фізики, математики та літератури. Друзі та рідні згадують його як «людину Божу» — скромного добряка, який завжди допомагав тихо, без зайвого розголосу. Олександр був надзвичайно сімейною людиною, жив разом із мамою та сестрою, а його особливою пристрастю була любов до тварин.

Солдат Олександр Степанович Тарахкало з честю ніс службу в лавах Збройних Сил України. Він був стрільцем-помічником гранатометника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 38 окремого стрілецького батальйону. Його відданість військовій справі та побратимам була взірцем справжнього воїнського обов'язку.

Трагедія сталася під час виконання складних бойових завдань у районі населеного пункту Красногорівка Донецької області. У запеклих боях за територіальну цілісність України Олександр отримав поранення, що виявилися несумісними із життям. Йому було 53 роки — час, коли людина має бути поруч із родиною, але він обрав шлях захисника.

За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету, вірність військовій присязі та сумлінне виконання службових обов’язків, Олександр Степанович був відзначений високою державною нагородою. Відповідно до Указу Президента України, він нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, на жаль, посмертно.