Богдан
Слющинський

’’

Життя – це вічна корекція власних помилок.

Дата і місце народження:

1 квітень 1947

с. Стрептів, Львівська область

Дата і місце смерті:

9 квітень 2022

м. Маріуполь, Донецька область

БІОГРАФІЯ

Богдан Васильович Слющинський – науковець, композитор, поет, завідувач кафедри політології, філософії та соціології Маріупольського державного університету, доктор соціологічних наук. Народився в селі Стрептів на Львівщині, навчався у Львівському державному музичному училищі імені С. Людкевича за класом баяна, Львівському політехнічному інституті та хабаровському державному інституті мистецтв і культури.

У Львові Богдан Васильович розпочав роботу як концертмейстер та керівник ансамблю. У 1983 році він повертається до України, до міста Жданова, Донецька область. З кінця 1980-х і до своєї загибелі жив та працював в Маріуполі. Був членом Національної спілки письменників України, а у 2015 році очолив Донецьку обласну організацію НСПУ. Богдана Слющинського пам’ятатимуть як перспективного науковця, чуйного та професійного викладача та людину невичерпної енергії, яка зробила величезний внесок у культурний та соціальний розвиток міста.

Богдан Васильович був засновником літературно-художнього альманаху «Маріуполь» та студентського літературного об'єднання «Перлини слова». Був автором видань «Втомлена надія», «Відлуння», «В обіймах часу», «Витоки», «Подих вітру». Проєкт презентації книги «Біля лінії зіткнення» – збірки творів письменників Донеччини – за життя втілити не вдалось.

Загинув Богдан Слющинський 9 квітня 2022 року від уламкового поранення в серце під час чергових обстрілів міста росіянами.

НАГОРОДИ ТА ВІДЗНАКИ

  • Медаль «Ветеран праці»
  • Знак Міністерства освіти та науки «Відмінник освіти»
  • Дипломант міжнародного фестивалю ліричної пісні «Отчий дім» імені Є. Мартинова
  • Численні відзнаки за значний внесок у розвиток науки та освіти
  • Відзнаки за вагомий внесок у розвиток Маріуполя (в т.ч. перемога в конкурсі «Маріуполець 2013 року»)

ТВОРИ

  • Збірки «Втомлена надія» (1997)
  • «Відлуння» (1998)
  • «В обіймах часу» (1999)
  • «Осінній вітряк» (1999)
  • «Витоки» (2001)
  • «Подих вітру» (2005)
  • «Світанкова роса» (2010)
  • «Пори року» (2013)
  • «Дорогами життя» (2017)
  • «Зорепад» (2017)
  • «Музика епохи» (2021)
  • «Обірваних рядків змовкаюча струна» – поетичний фотоальбом поезії Богдана Слющинського  та світлин Віктора Дєдова (2025).
’’

Зрозуміло буває лише в двох випадках, коли все зрозуміло чи взагалі нічого не зрозуміло.

’’

Бережіть себе та Україну!

’’

Мене старість вдома не застане.

ЦИТАТИ

МЕНІ ПРИСНИВСЯ СОН

Мені приснився гарний сон,

Що нібито війна кінчилась,

Що вкрився цвітом полігон,

І зірка миру засвітилась.

Мені приснився птахів спів,

Який лунав по всьому світу,

А людство полишило гнів

Й Христа дотрималось завіту.

Мені приснився сон життя,

Де всі без болю, у любові,

Де злагода і майбуття

Мандрують разом в добрій змові…

Як хочеться мені, щоб сон

Такий ніколи не кінчався,

Щоб сонце сяяло з вікон

І день, щоб з миром повінчався.


ЧЕКАЄ ЧАС

Як птахи жалібно співають зранку,

Дощ накрапає, сірість, брак тепла,

Брудна вода в незнану даль втекла,

І сивий сум присів собі на ґанку…

Чекає час весняного проміння,

Зростати хоче молода трава…

Та шум гармат, на жаль, таке бува,

Гальмує болісно травневі вміння.

У серце стукає глуха тривога,

Тремтять розбурхані життям чуття,

Гіркі новини скривджують буття,

Надія залишається на Бога.

Сумує час, поволі в горі тліє,

Його не тішать вранішнє тепло,

І сонце круглолице, що зійшло,

Бо знову день зболілий животіє.

Як хочеться тепла, весни і миру,

Щоб житні хвилі колисались в полі,

Щоби не сипали на рани солі,

Щоб закопали вже війни сокиру!..

Чекає час весняного проміння…

title

© 2026 «Недописані». Усі права захищено

facebookinstagramx

Де ваша література?

logo
0
search

Військові

Категорії

Область народження

Рік загибелі

період років загибелі

(з року)

(до року)