БІОГРАФІЯ
Гліб Бабіч народився 2 березня 1969 року в Миколаєві. Його батько – видатний кораблебудівник, журналіст та автор низки книжок про будівництво радянськіх авіаносців, мати стоматолог. Він почав писати вірші з самого дитинства, за спогадами його батьків, вже в 2-3 класі їх накопичилося стільки, що вони стали відправляти їх в дитячі газети для публікації. Поезія та піснярство було для нього всім, і він не полишав роботи над віршами та текстами пісень і на фронті.
Поет став на захист України ще в 2014 році, в часи анексії Криму та початку АТО. Протягом п’яти років, до 2019 він проходив ротації на Сході на посаді командира взводу 10-ї ОГШБР, після чого був звільнений за станом здоров’я. Після звільнення зі служби він не полишив допомагати війську, ставши активістом ГО «Справа громад», а також одним із співзасновників волонтерської ініціативи «Res_Publica. Брати по зброї». В 2022 році він повернувся до лав Збройних Сил, долучившись до Сил територіальної оборони міста Києва. Приймав активну участь у відбитті повномасштабного вторгнення і загинув неподалік від Ізюма 28 липня того ж року.
Творчий доробок Гліба Бабіча налічує понад півтисячі віршів та пісень української та російською мовами. Надрукованою є лише одна його збірка поезій «Вірші та пісні» в 2021 році. В 2023 році у видавництві «Білка» надрукували перевидання цієї збірки «Вірші та пісні. Спогади друзів», куди також включені 24 спогади від рідних та близьких поета і всі поезії перекладені українською. Слова його поезій та пісень можуть бути знайомі вам по творчості гурту Kozak System. Для них Гліб Бабіч загалом написав сім пісень: «Подай зброю», «Сила і зброя», «Досить сумних пісень», «Свобода наче любов», «Мольфар», «Ті, що тримають небо над Різдвом» та «Не покинь».
Його пам’ять вшанували одразу два міста – Миколаїв, де він народився та Київ, де він прожив значну частину свого життя. В обидвох містах є вулиця названа на його честь. У 2022 році видавництво «Білка» заснувало конкурс воєнної поезії пам'яті Гліба Бабіча.
