БІОГРАФІЯ
Катерина Баранова народилася 1 квітня 1997 року в селі Опришки на Полтавщині. Навчалася в Опришківській ЗОШ І–ІІІ ступенів, яку закінчила у 2014 році зі срібною медаллю. З юних років виявляла лідерські якості, організаторські здібності та режисерський талант: посідала призові місця на учнівських олімпіадах, спортивних змаганнях та хореографічних конкурсах. У класі її надзвичайно любили за активність та невичерпну життєрадісність.
Вищу освіту здобула у Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка, який закінчила з відзнакою, отримавши диплом магістра за спеціальністю «Культурологія». Попри те, що наприкінці першого курсу Катерина народила дитину, вона впродовж усіх шести років навчання блискуче поєднувала материнство, освіту та активне громадське життя. Разом із друзями відвідувала театри, музеї, галереї, брала участь у концертах та сама виступала співорганізаторкою багатьох культурних подій міста.
Ще студенткою, у вересні 2018 року, Катерина розпочала роботу в Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені Олеся Гончара. За роки праці вона професійно зросла до провідного бібліотекаря сектору дитячого розвитку та дозвілля. Була ініціаторкою та душею багатьох молодіжних проєктів, розробляла патріотичні заходи для школярів і студентів. У вересні 2022 року запустила авторську англомовну студію для малят «Kids_club», згуртувавши навколо закладу велику спільноту молодих батьків. Колеги та відвідувачі згадують її як ерудовану, старанну, творчу та надзвичайно добру людину, яка завжди була готова прийти на допомогу.
Навесні 2024 року Катерина прийняла пропозицію очолити бібліотеку при Військовому коледжі сержантського складу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут (Полтавський військовий інститут зв'язку). На новій посаді вона пропрацювала близько п'яти місяців.
Життя 27-річної Катерини Баранової трагічно обірвалося зранку 3 вересня 2024 року під час масованого російського обстрілу. О 09:08 в місті залунала повітряна тривога, а вже за дві хвилини по території Інституту зв'язку та сусідньої лікарні ворог завдав удару двома балістичними ракетами. Катерина чітко виконувала інструкції з безпеки й одразу вибігла з кабінету, спускаючись до бомбосховища, проте через надкороткий проміжок часу між тривогою та вибухом опинилася в епіцентрі руйнувань сходових прогонів і не встигла сховатися.
Поховали Катерину Баранову з почестями у рідному селі Опришки поруч із могилами українських воїнів. Провести її в останню путь прийшли сотні односельців, друзів та колег. За вагомий внесок у підтримку Збройних Сил України та самовіддану працю Міністр оборони України Рустем Умєров нагородив її відзнакою «Хрест пошани» (посмертно).
Катерина понад усе любила проводити час із родиною, захоплювалася читанням, гарною музикою та весняними півоніями. У неї залишилися батьки (Олена та Олексій), молодша сестра, чоловік Віталій (з яким вони були односельцями та створили родину) і 9-річна донька Анастасія.
