БІОГРАФІЯ
Сергій Мордік народився в 1970/1971 році в селищі Олександрівка Мар’їнського району на Донеччині. З дитинства активно займався спортом, зокрема греко-римською боротьбою, футболом та баскетболом, здобувши чимало нагород. Технічну освіту здобув у Донецьку. Багато років свого життя Сергій віддав важкій праці у гірничій промисловості — працював шахтарем, що згодом визначило вибір його військового позивного.
Сергій був надзвичайно різнобічною, ерудованою та творчою особистістю. Змалечку він глибоко вивчав історію, міфологію та астрономію, захоплювався подорожами й книгами. Його найбільшим хобі було дослідження зоряного неба через власний телескоп, який родина подарувала йому на ювілей. Крім того, Сергій професійно малював і писав вірші, фіксуючи свої почуття та перетворення навіть у найтемніші часи.
У 2014 році, рятуючись від війни, Сергій разом із родиною переїхав до Маріуполя. У 2017 році він ухвалив рішення стати на захист України й приєднався до лав окремого загону спецпризначення «Азов». Служив кулеметником 3-го відділення 2-го комендантського взводу комендантської роти полку. Разом із ним у полку (в роті матеріально-технічного забезпечення) служила і його дружина Альона.
З першого дня повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році подружжя захищало Маріуполь. Під час запеклих боїв вони опинилися в оточенні на території заводу «Азовсталь», перебуваючи у різних бункерах під цілодобовими шквальними обстрілами. Сергій входив до групи швидкого реагування і під вогнем допомагав завантажувати тяжкопоранених бійців у гелікоптери під час унікальних рейсів української авіації. Попри передчуття власної загибелі, він зміг надіслати дружині свій прощальний вірш «З підвалу в підвал» та прорватися до її бункера для останньої зустрічі й запису відео для доньок.
29 квітня 2022 року, наступного дня після зустрічі з дружиною, Сергій вирушив на бойове завдання. Автомобіль забезпечення, в якому він перебував, підірвався внаслідок влучання 120-мм ворожої міни. Поранення виявилися смертельними, і Сергій помер на операційному столі військового шпиталю на «Азовсталі».його дружина невдовзі потрапила в полон пораненою.
Тіло Сергія було повернуто в межах першого обміну влітку 2022 року та ідентифіковано за ДНК-експертизою завдяки зусиллям старшої доньки та Координаційного штабу. У вересні 2022 року Сергія Мордіка кремували та поховали на Байковому кладовищі в Києві. Дружина Альона на момент поховання перебувала в полоні в Оленівці (її звільнили під час великого обміну 21 вересня 2022 року). У захисника залишилися дружина та дві доньки — Владислава та Крістіна.
