БІОГРАФІЯ
Лідія Родителєва-Процик народилася в селі Пустогород на Сумщині. Отримала фах закрійниці верхнього, чоловічого та дитячого одягу в Кролевецькому вищому професійному училищі та Сумському вищому професійному училищі будівництва та дизайну. Багато років працювала за спеціальністю на Глухівському райкомбінаті, у селі Горіле та у місцеві швейній майстерні. Також працювала у сільській бібліотеці. Паралельно здобула освіту в Глухівському педагогічному інституті (нині НПУ ім. О. Довженка) та Харківському фінансово-економічному інституті.
Вірші почала писати ще під час навчання в школі. Була активною учасницею літературного життя регіону та регулярною гостею поетичних заходів у Глухівській публічній бібліотеці. У 2007 році світ побачила її дебютна збірка ліричної поезії «Від серця – до серця», а у 2019 році вийшла друга книга — «Стежками долі». Твори поетеси публікувалися в місцевій пресі та альманаху «Українська хвиля», а глухівська композиторка Марія Воропай створила кілька пісень на її тексти.
Восени 2024 року через постійні російські обстріли рідного села Пустогород Лідія Григорівна переїхала до Глухова й оселилася в гуртожитку медучилища.
Лідія Родителєва-Процик загинула 18 листопада 2024 року внаслідок влучання російського БПЛА в будівлю гуртожитку. Рукописи її невиданих книг згоріли під час пожежі. Тривалий час поетеса вважалася зниклою безвісти, її загибель офіційно підтвердили за результатами ДНК-експертизи у червні 2026 року. Похована 25 червня 2026 року в Глухові.
У неї залишилися донька Людмила, троє онуків, п'ятеро правнуків та сестра.



