Максим
Кривцов

Позивний «Далі»

Дата і місце народження:

22 січень 1990

м. Рівне

Дата і місце смерті:

7 січень 2024

Харківська область

Військові нагороди:

Хрест Заслуги (2024, посмертно)

Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий хрест»

Медалі «Захиснику Відчизни», «За сприяння Збройним Силам України»

Відзнаки «За участь в антитерористичній операції», «За оборону України»

БІОГРАФІЯ

Максим Кривцов, позивний «Далі» — український поет, фотограф, громадський діяч, молодший сержант Збройних сил України. Народився і навчався у м. Рівне, здобувши освіту у технікумі технологій і дизайну міста Рівного, а також в Київському національному університеті технологій та дизайну. Працював на Рівненській фабриці нетканих матеріалів, продавцем-консультантом, помічником майстра ательє, а також фотографом та SMM-ником проєкту «Строкаті єноти».

Максим є учасником Революції Гідності, добровольцем, учасником АТО/ООС. Він брав участь в боях у складі 5-го батальйону ДУК «Правий сектор» (2014–2015), згодом — як старший кулеметник у Бригаді швидкого реагування Національної гвардії України (2016—2019). Після демобілізації працював контент-менеджером Центру реадаптації та реабілітації учасників АТО та ООС «ЯРМІЗ» та копірайтером у Veteran Hub.

З початком повномасштабного російського вторгнення знову вступив до лав Збройних сил України. Служив кулеметником в ССО. Учасник боїв за Київщину, Харківщину, Херсонщину, Луганщину і Донеччину. Загинув на Харківщині: під час бойового чергування в його бліндаж залетів снаряд. Разом з Максимом загинув і його рудий кіт. «Далі» поховали в рідному місті Рівне на Алеї Героїв кладовища «Нове». Є кавалером Ордену «За заслуги» III ступеня (2024, посмертно).

Максим почав писати вірші ще в підлітковому віці, друкувався в збірках разом з іншими авторами: «Книга Love 2.0. Любов і війна», «Там, де вдома: 112 віршів про любов та війну», «Колискова 21-го століття Vol. 1: що тебе заколисує?». Є також автором пісень «Панівна висота», «Він в ЗСУ, вона в ТрО», «Жовтий скотч» (виконавець – гурт «Yurcash»); оператор двох короткометражних фільмів: «Перемир'я» та «Буду повертатись», знятих в Пісках Донецької області у 2015 році. В 2023 році видав авторську збірку поезій «Вірші з бійниці», яку було визнано однією з найкращих українських книжок 2023 року за версією українського ПЕН. У 2025 році також вийшла книга «На мінному полі пам'яті. Щоденники, есеї, оповідання», в якій друг і побратим Максима Валерій Пузік зібрав та упорядкував його невидані твори.

НАГОРОДИ І ВІДЗНАКИ

  • Заснування Фонду імені Максима Кривцова
  • Лауреат літературної премії імені Уласа Самчука
’’

Я пішов воювати, бо не міг інакше... Біля мене було багато смерті. Варто пам'ятати тих, кого ти знав живими. Осмислювати, відтворювати їхній досвід у своєму, писати про них вірші...

’’

Пам’ять — єдине, що в нас є і буде. Ми повертатимемось сюди завжди, усе своє життя, в ці окопи, до нас молодих зі зброєю. От побачиш. Ти зрозумієш це пізніше.

«На мінному полі пам'яті»

’’

Війна – це жахлива, абсурдна та зовсім нелогічна річ. Однак, вона – одна зі стихій, які щоразу починаються знову.

З інтерв'ю для Читомо

title

© 2026 «Недописані». Усі права захищено

facebookinstagramx

Де ваша література?

logo
0
search

Військові

Категорії

Область народження

Рік загибелі

період років загибелі

(з року)

(до року)