БІОГРАФІЯ
Микола Силко народився в селі Залісся на Волині. Навчався на електрогазозварника в училищі м. Ковель. Цікавився технікою, доглядав власну мототехніку та мріяв придбати швидкісний байк після війни. Захоплювався поезією, декламуванням та писав власні вірші.
На момент початку повномасштабного вторгнення перебував на заробітках у Польщі, працюючи будівельником. Невдовзі повернувся до України, щоб стати на захист держави та вберегти від мобілізації старшого брата, який мав сім'ю. Спочатку допомагав у тилу — варив протитанкові «їжаки» для блокпостів. Чотири рази звертався до військкомату, поки наприкінці січня 2023 року не був мобілізований.
Служив у 33-й окремій механізованій бригаді ЗСУ. Починав як розвідник-далекомірник мінометного розрахунку, згодом став командиром розрахунку та командиром мінометної батареї. Через свій юний вік і позитивний характер отримав від побратимів позивний «Кіндер». Воював поблизу с. Роботине на Запоріжжі, пізніше — на Донеччині.
Загинув 15 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку внаслідок влучання ворожої керованої авіабомби (КАБ). Разом із ним загинули двоє побратимів. Ідентифікований за результатами ДНК-експертиз та за збереженим натільним хрестиком.
Прощання відбулося 28 червня 2024 року. На пам'ятнику воїна рідні викарбували рядки з його власного вірша.
Мати Миколи — Ірина Силко — активна волонтерка, яка після загибелі сина разом із родиною зібрала кошти на 22 «дрони помсти» (за кількістю років його життя); померла в червні 2025 року. У Миколи залишилися батько та двоє братів.
