Олександр
Козенко

Олександр Козенко народився 6 листопада 1989 року в місті Олександрія Кіровоградської області. Із дитячих років виявляв різнобічні зацікавлення: глибоко вивчав історію рідного краю, захоплювався дзюдо, паркуром та електронною технікою. Справжнє покликання та гармонійне поєднання своїх захоплень знайшов в Олександрійській школі традиційного козацького бойового мистецтва «СПАС», до якої прийшов у 2007 році, а вже з 2010 року працював там інструктором. У 2011 році громада обрала Олександра отаманом Усівської козацької сотні. Крім того, у 2013 році він став одним із засновників Олександрійського клубу прикладної підготовки «СПАС».

Протягом 2008–2009 років проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України у військах протиповітряної оборони, здобувши військову спеціальність оператора радіолокаційних станцій метрового діапазону. У 2011 році закінчив Олександрійський політехнічний технікум за напрямом «Виробництво електронних та електричних засобів автоматизації» та здобув базову вищу освіту.

Олександр був надзвичайно творчою та обдарованою людиною. На початку 2011 року він долучився до хореографічного колективу «Авантюрин», де швидко став одним із провідних солістів і брав участь у постановці танцювальних номерів. Глибоко любив українську народну музику, самотужки опанував гру на сопілці й не розлучався з інструментом навіть на передовій. Окрім цього, Олександр писав чуттєві поетичні твори. У 2014 році планував здобути педагогічну освіту та активно готувався до вступу в інститут.

Навесні 2014 року, замість складання іспитів, Олександр став на захист рідного міста, чергуючи на місцевому блокпосту траси Дніпропетровськ — Київ. У травні він добровільно вирушив до Києва, щоб мобілізуватися до лав ЗСУ. 11 травня 2014 року Олександр був зарахований кулеметником та сапером до 1-го взводу 1-ї роти охорони 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь».

Із липня 2014 року Олександр Козенко брав безпосередню участь у бойових діях у зоні проведення АТО, виконуючи складні завдання з розвідки та інженерного забезпечення опорних пунктів. Його мати та сестра в цей час активно займалися волонтерською діяльністю в тилу.

14 вересня 2014 року близько 21:00, під час дії оголошеного режиму припинення вогню, проросійські бойовики здійснили підступний тристоронній артилерійський обстріл блокпосту українських сил біля смт Чорнухине, що неподалік Дебальцевого. Ворожий великокаліберний снаряд розірвався поруч із спостережним постом. Олександр Козенко зазнав смертельного осколкового поранення голови та загинув на місці разом зі своїм побратимом Денисом Ханчичем. Воїну було 24 роки.

Героя поховали на Верболозівському кладовищі в Олександрії. У нього залишилися мати, сестра та племінниця.

Пам'ять про захисника увічнена меморіальною дошкою на стіні Олександрійського колегіуму (школи № 20), де він навчався. Також у травні 2016 року його іменем названо вулицю в центрі Олександрії. Друзі та рідні Олександра здійснили його мрію про зелене місто, висадивши у 2015 році дерева, які започаткували олександрійський сквер «Героїв АТО». Портрет Олександра розміщений на «Стіні пам'яті полеглих за Україну» в Києві.