Станіслав
Близнюк

Станіслав Близнюк народився в селі Красна Лука на Полтавщині. Закінчив Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» за спеціальністю «Правознавство». Працював адміністратором медіапроєктів у Києві на телеканалі UATV, де брав участь у створенні документальних та історичних фільмів, а пізніше — у мережі магазинів «Аврора» в Полтаві. Цікавився мовами, історією та літературою, писав вірші, малював, займався спортом. Планував заснувати равликову ферму в рідному селі й для цього придбав маточне стадо, а також розробляв ідеї розвитку місцевого туризму.

У липні 2022 року добровільно вступив до лав Сил оборони України. Служив санітарним інструктором роти та бойовим медиком у складі 13-ї бригади оперативного призначення «Хартія» Національної гвардії України у званні молодшого сержанта. Позивний «Лука» обрав на честь рідного села та Святого Луки. Пройшов навчання за міжнародними програмами підготовки. Брав участь у бойових діях у Серебрянському лісі на Луганщині та у Вовчанську на Харківщині. За спогадами побратимів, під час боїв у Вовчанську після загибелі старшого групи перебрав на себе координацію підрозділу, вивів бійців із засідки та надавав медичну допомогу пораненим.

11 листопада 2024 року загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Липці на Харківщині внаслідок осколкових поранень від танкового снаряда. Похований на кладовищі в селі Красна Лука.

У Станіслава залишилися мати Валентина, батько Микола, сестра Оксана, дружина Дарина та донька Варвара.

• «Станіслав був надзвичайно світлою та позитивною людиною, люблячим чоловіком і турботливим сином. Любив життя, поспішав жити. Для багатьох був наставником і вірним другом. Був душею компанії, у вільний час писав вірші, дуже любив танцювати. У нього була гарна літературна мова, він був ерудованою людиною. Завжди навчався, дізнавався щось нове», — дружина Дарина Близнюк.
• «Жодного дня не давав спокою: підходив у будь-який час і перевіряв, як ти можеш накласти турнікет чи перемотати ділянку умовного поранення. Постійно брав на себе організацію роботи взводу – обов’язки, які міг і не виконувати. Коли ми були у Серебрянському лісі, разом зі мною виводив і заводив групи бійців на позиції, не цурався фізичної праці, облаштовував позиції», — побратим Юрій.
• «Ми зайшли у Вовчанськ, Стас йшов одним із перших. Коли окупанти вбили старшого групи, Лука взяв на себе координацію. Коли ми потрапили в засідку і вийшли з неї, він такі страшні рани хлопцям обробляв, що не скажеш, що то не лікар. Був сміливою людиною, відданою своїй бойовій справі, відданою своїм товаришам», — побратим Олександр.