Валентин
Ємбрик

Валентин був дитиною з унікальною історією появи на світ та неабиякою силою волі. У ранньому дитинстві мав серйозні проблеми з мовленням, але завдяки рокам занять не лише опанував дикторську вимову, а й працював ведучим. Змалечку виявляв талант до орієнтування та логіки — міг провести родину незнайомим містом без карти.

Його музичний шлях розпочався в Бурштині. Валентин володів неймовірною здатністю акумулювати знання: підготувався до вступу в Академію мистецтв за лічені місяці, вивчивши сольфеджіо та музлітературу майже з нуля, і пройшов на державне місце. Грав на унікальній старовинній скрипці, яку надзвичайно беріг.

Військовий шлях: 24 лютого 2022 року зустрів у Києві з тривожним рюкзаком і скрипкою в руках. Весь 2022 рік свідомо готувався до служби: за власні кошти проходив курси пілотів БпЛА та відвідував полігони. У січні 2023 року підписав контракт. У війську проявив себе не лише як вправний дронар, а й як аналітик: завдяки математичним здібностям розраховував складні операції для «Махно-груп». Загинув 26 лютого 2025 року на Запоріжжі під час точного прильоту в штаб аеророзвідки разом із побратимами Володимиром Фіголем, Андрієм Ковалем та Ігорем Погребенником.

Мати Валентина, Галина Ємбрик, присвятила себе увічненню пам'яті сина та його побратимів. Організовано масштабні вечори пам'яті, створено «Творчий простір Валентин». Валентин вважав, що молодь — це фундамент, і саме зараз вирішується, чи буде Україна взагалі. Його заповіт: «Люби, працюй, не мстися».