БІОГРАФІЯ
Ярослав Отрок — сапер 1-го відділення інженерно-саперного взводу окремого загону спеціального призначення «Азов». Його шлях як захисника розпочався ще в юності через активну участь у «Пласті» та «Нацкорпусі», що загартувало в ньому принциповість та фізичну витривалість. У 18 років Ярослав свідомо обрав військову службу, ставши частиною легендарного підрозділу, а згодом — учасником героїчної оборони Маріуполя. За мужність, виявлену під час виконання бойових завдань, воїн був посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Попри складне дитинство в багатодітній родині, Ярослав вирізнявся винятковою життєрадісністю та вірою в позитивне майбутнє. Він поєднував у собі технічний талант сапера із жагою до знань, навчаючись на політолога в КНУ ім. Тараса Шевченка та роздумуючи над другою освітою. Творча натура Ярослава проявилася ще в ранніх патріотичних віршах, які тепер зберігаються в музеї Кременчука як свідчення його глибокої любові до Батьківщини. Новіші його поезії, на жаль, втрачено. Він був людиною дії, здатною на самопожертву, для якої захист країни був не обов’язком, а логічним продовженням внутрішніх переконань.
Життя 21-річного захисника обірвалося внаслідок цинічного теракту в Оленівці в липні 2022 року, куди він потрапив після виходу з «Азовсталі» за наказом командування. Навіть у найважчі дні облоги Ярослав зберігав бадьорість духу, залишаючись опорою для близьких та побратимів. Сьогодні його пам’ять вшановують не лише через музейні експозиції, а й через створення Дня пам'яті страчених у полоні — дати, що стала символом незламності та трагедії, яку Ярослав Отрок зустрів із гідністю справжнього воїна.
