БІОГРАФІЯ
Євген Баль — український військовий, моряк-підводник Північного та Тихоокеанського флотів із більш ніж 30-річним стажем, капітан 1 рангу у відставці. Народився у м. Кременчук на Полтавщині, після школи працював на шахтах Донбасу, пізніше – матросом та кермовим у Ростові-на-Дону. Навчався у Ленінградському Вищому військово-морському училищі ім. М. В. Фрунзе (зараз – Санкт-Петербурзький військово-морський інститут), а також закінчив Вищі офіцерські курси Військово-Морського флоту. У 1980-х роках з родиною зупинився у Маріуполі (Донецька область), де очолив морську школу.
Журналіст і письменник, член Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України. Писати вірші почав ще під час служби в армії, а в журналістику пішов уже наприкінці своєї військової діяльності. Автор книжок «Форватер не відомий», «Меридіани штурмана Барка», «Хроніки пса Филимона», а також багатьох журналістських матеріалів про гібридну війну.
З початком війни у 2014 році активно включився у волонтерську діяльність у Приазов'ї, допомагав як військовим, так і цивільним. Одним із перших зустрів моряків-прикордонників, які весною 2014 року передислокувалися з Керчі в Маріуполь. Мотивував на службу в Морській охороні багатьох молодих людей, в тому числі й власного внука. Перед початком повномасштабного вторгнення почав писати спогади, хотів видати автобіографічну книгу.
24 лютого 2022 року Євген Миколайович зустрів у с. Мелекіне неподалік Маріуполя. Відмовився виїздити й хотів приєднатися до лав територіальної оборони. 18 березня 2022 року до його оселі прийшли з обшуком. Знайшовши памʼятні фото з українськими морпіхами, книжки і членський квиток НСПУ, вони відвезли Євгена в с. Мангуш (Донеччина), де три дні катували, а потім відпустили. 2 квітня 2022 року внаслідок тортур чоловік помер.
