БІОГРАФІЯ
Євген Пашнюк-Пашнєв народився 3 березня 1993 року в селищі Велика Олександрівка на Херсонщині. Після завершення 9 класів місцевої школи вступив до Бериславського фахового педагогічного коледжу. На третьому курсі навчання, у 2011 році, призовником пішов на строкову службу до лав внутрішніх військ МВС. Відслуживши рік, Євген чітко усвідомив своє покликання та у 2012 році підписав контракт із херсонською військовою частиною 3056 Національної гвардії України. Паралельно він заочно завершив навчання у коледжі, здобувши цивільний фах учителя початкових класів та інформатики.
Військовій справі Євген присвятив 10 років свого життя, пройшовши численні ротації на схід України під час проведення АТО/ООС. Рідним, які просили його повернутися до цивільного життя, жартома відповідав, що вже має «військові метастази в голові» і не уявляє себе поза армією. Водночас він був глибокою, начитаною та різнобічною творчою особистістю: з 13 років писав вірші, захоплювався малюванням та професійно займався фотографією, постійно шукаючи нові шляхи для самовираження.
У листопаді 2021 року Євген успішно пройшов жорсткий відбір до Окремого загону спеціального призначення «Азов» і в січні 2022 року офіційно став до лав підрозділу на посаду гранатометника. Переходом в «Азов» головний сержант надзвичайно пишався.
Повномасштабна війна застала Євгена в Маріуполі. З перших днів вторгнення він брав участь у запеклих оборонних боях за місто, а згодом — у тривалій 86-денній обороні комбінату «Азовсталь». Перебуваючи в повному оточенні під щоденними авіаударами, Євген телефоном освідчився своїй коханій дівчині Ангеліні. У травні 2022 року, виконуючи наказ вищого командування задля збереження життів особового складу, він разом із побратимами вийшов із території заводу. Свідки згадували, що навіть під час виходу Євген проявив мужність — самотужки виніс на плечах пораненого хлопчика із простреленими ногами.
Українських полонених росіяни евакуювали до колонії в окупованому селищі Оленівка Донецької області. Перебуваючи в нелюдських умовах і потерпаючи від голоду, Євген зміг лише декілька разів вийти на зв'язок із рідними. В останній 17-хвилинній розмові з матір'ю він зворушливо згадував дитинство і казав, як сильно йому хочеться домашніх коржиків, які колись пекла бабуся.
Життя 29-річного захисника обірвалося в ніч на 29 липня 2022 року внаслідок цинічного воєнного злочину російських окупантів — теракту із застосуванням термобаричної зброї в одному з бараків Оленівської колонії. Складні ДНК-експертизи та ідентифікація повернутих тіл тривали майже рік, і лише наприкінці червня 2023 року родина отримала офіційне підтвердження загибелі воїна.
Євгена Пашнюка-Пашнєва з військовими почестями поховали на Берковецькому кладовищі в Києві. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету, він був посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Його мати Наталія долучилася до організації Olenivka Families Community, щоб зберегти пам'ять про сина та вибороти покарання для виконавців теракту.
У Євгена залишилися батьки, кохана дівчина, сестра, бабуся та молодший брат Павло, який також є військовослужбовцем НГУ.
