БІОГРАФІЯ
Народився у лютому 1995 року. Був патріотом із юнацьких років, брав активну участь у подіях Революції Гідності на Майдані. Свій військовий шлях розпочав у 19-річному віці: попри те, що через молодість його не хотіли приймати до війська, Станіслав наполіг на своєму і у 2014 році став добровольцем полку «Азов». Брав участь у бойових діях в зоні проведення АТО, служив на різних військових посадах і дістав групу інвалідності.
У цивільному житті глибоко захоплювався музикою — писав авторські пісні, сам їх виконував і виступав на сценах, мріючи про велику музичну кар'єру. Певний час перебував за кордоном у Польщі.
З початком повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 року Станіслав негайно повернувся до України. Попри право не служити за станом здоров'я, він знову пішов на фронт добровольцем. Спершу разом із побратимами вступив до полку спеціального призначення. З 2022 року пройшов важкий бойовий шлях у Харківській, Луганській та Донецькій областях (зокрема у донецьких степах та на териконах). За час великої війни змінив кілька військових спеціалізацій: служив у роті зв'язку, згодом — у роті вогневої підтримки, був водієм евакуаційних машин, брав участь у штурмових діях. Згодом опанував безпілотні системи та обійняв посаду командира взводу безпілотних авіаційних комплексів (БПС).
Станіслав Романенко загинув на початку березня 2025 року під час виконання бойового завдання. Йому щойно виповнилося 30 років.
11 березня 2025 року у селі Струмівка поблизу Луцька захисника провели в останню дорогу «живим коридором» та пішою ходою. Чин відспівування відбувся у храмі Святого Апостола Андрія Первозваного, де побратими прочитали Молитву українського націоналіста. Похований на кладовищі у селі Струмівка.
