БІОГРАФІЯ
“Коли на поминках мати Валерія сказала, що у її сина позивний був «Козак» і показала заставку на його телефоні з зображенням козака Мамая, обличчям дуже схожого на Романовського, ніхто не здивувався, адже усі, хто хоч раз бачив цього чоловіка, а тим більше спілкувався з ним, саме так його й сприймали. І не тільки у сенсі антропології. Душа, чесноти, вчинки Валерія й сама смерть від тяжкого поранення в бою за вільну Україну — усе це було козацьким”. Джерело
Романовський Валерій Станіславович — український історик, культуролог, архівознавець, кандидат історичних наук, викладач, учасник російсько-української війни. Закінчив ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, де також навчався в аспірантурі й захистив дисертацію з історії пам’яткознавства. Працював у школі, музеях, Харківській державній академії культури та науковій бібліотеці ім. В. Г. Короленка. Займався вивченням архівів, формуванням особових фондів, упорядкуванням електронних описів. Автор понад 70 наукових праць з історії Харкова і Слобожанщини, бібліотекознавства, етнографії та джерелознавства. Науковий ступінь: доцент, кандидат історичних наук. За сумлінну працю, високий професіоналізм нагороджений подякою Харківської обласної ради.
У 2014 році добровільно пішов на фронт, брав участь в АТО. З початком повномасштабного вторгнення в 2022 році знову став до лав ЗСУ, служив у Силах тероборони як старший стрілець-кулеметник із позивним «Козак». Навіть на війні не полишав наукової роботи — в окопі підготував і виступив з доповіддю на конференції про хатні обереги українського села. Отримав важкі поранення під Куп’янськом у серпні 2022 року, після чого тривала боротьба за його життя.
Валерій Романовський похований з військовими почестями на Алеї Героїв у Харкові. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медалями «За участь в АТО», «За оборону м. Щастя». У 2024 році його ім’ям названа одна з вулиць Харкова.
